Партнерські взаємини між учнем, учителем та батьками є однією з ключових засад якісного реформування української школи. І це не дивно, адже лише завдяки порозумінню, співпраці та підтримці кожного учасника навчального процесу можна досягти позитивного результату. Педагогіка партнерства є актуальною для всіх рівнів шкільної освіти (а не лише у межах НУШ). Вона ґрунтується на простих, але надзвичайно важливих принципах:

• взаємоповазі всіх учасників навчального процесу;
• довірливих стосунках та спільній наполегливій праці;
• позитивному та доброзичливому ставленні одне до одного;
• порозумінні задля досягнення спільної мети;
• забезпеченні права вільного вибору;
• горизонтальній моделі співпраці (всі учасники навчального процесу мають бути рівноправними);
• соціальному партнерстві (добровільності визнання власних обов’язків та обов’язковість їх виконання).

Засади педагогіки партнерства без перебільшення є основоположними для взаємин батьків та вчителя. Адже саме поведінка дорослих, їхні слова та вчинки є для дітей прикладом для наслідування. Вони впливають на світогляд школярів, на сприйняття ними своєї суспільної ролі, на уявлення про значення навчання у нашому житті.

Завдяки такому підходу батьки можуть повною мірою включитися до навчального процесу. Це дозволить визначити спільне бачення траєкторії розвитку дитини, чітко усвідомити права та обов’язки одне одного, мінімізувати загрозу виникнення непорозумінь. Партнерські взаємини між учителем та батьками дають можливість оперативно реагувати на актуальні виклики та проблеми, а саме відстежувати зміни у поведінці дитини, краще розуміти її вподобання та життєві орієнтири.

Задля усвідомлення важливих принципів педагогіки партнерства у 1 класі апробовувалася нова форма батьківських зборів - індивідуальні зустрічі. За чотири дні всі бажаючі змогли зустрітися з класоводом і в довірливій атмосфері поспілкуватися про рівень організаційних та навчальних досягнень дитини.  Яскравою ілюстрацією до обговорень став "День відкритих дверей", де батьки змогли поспостерігати за  активністю школярів на  уроках, побачити рівень адаптації до нових умов шкільного життя, почути й побачити своє дитя в новій соціальній ролі.