У нашому вулику відбувся урок-спомин.

Назвали ми його нетрадиційно: "Літературна кав'ярня "У Лесі".

Проблемне питання, яке досліджували протягом зустрічі, звучало так: "Як треба прожити  життя, щоб про тебе згадували, твої поезії вчили  навіть через століття?"

Міркували над біографічними даними, аналізували поезії, слухали Якубенку Вікторію Вікторівну, педагога в третьому поколінні. Цій людині пощастило в дитячому віці побувати на могилі Лесі Українки.  Вона потрапила в це святе місце разом з бабусею, Атаманюк Ганною Василівною, учителькою української мови та літератури нашої школи, нині покійною.

 Символічно, що роль маленької Лесі зіграла правнучка Ганни Василівни, Поліна. "Оживити фото" допомогла Дудчак Тетяна Миколаївна, бабуся Поліни, мама Вікторії Вікторівни, берегиня сімейних архівів. І плакали, і згадували, і щеміло серце... Савінкін Матвій зіграв роль старшого братика Лесі - Михайла...

 Діти розповідали, міркували, зачудовано слухали акторську декламацію  цілих родин: сім'ї Савінкіних(мами Наталі,  сина Матвія, доньок Лізи та Маші) та Романюків (мами Людмили та сина Володимира). Також підготували виступи Гуцуляк Єва, Бербека Данііл, Базь Олександра, Рудий Денис, Ковалюк Олександр, Адамчук Влад. Милувалися виставкою малюнків, які створила до поезій Лесі Українки Мельник Орися. 

Які  висновки народила наша тепла сімейна зустріч?

Вірші, які ти твориш, мають бути написані душею. Так сказали діти.  Вустами дітей звучить істина.

Фотозвіти готуються.